О, фантастичне це життя!
О, ці бездумні миті щастя
У безкінечності буття
Секундочку хоча б украсти
В очах майбутнього, того
Що може статися із нами?
Не знаєм в Світі ми всього,
Що може зватися думками.
Вогонь душі горить, палає
І переконує нас жить
Що більше миті вже немає,
Хоч це лише маленька мить.
В секунду вічність ми змінити
Могли б, якби лиш мали сил
Та треба нам себе скорити,
Дістати тих вогненних крил,
Щоб полетіти в вічність долі,
Дістати квітку ту життя…
Та годі цих вже слів, доволі
Чеснота наша – каяття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532664
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2014
автор: Damiog