Слухай вітер, слухай стихію,
Що вільна й немає кордонів!
Слухай вітер, плекай свою мрію
Так як він жити завжди на волі.
Торкнися води, відчуй її прохолоду,
Нехай потече вона в жилах твоїх.
Вода то є спокій , що ти загубив його зроду
Його не знайдеш ні в речах, ні в словах моїх.
Дивися на вогонь, вдихни його тепло...
Підкинь сухого листя, щоб горіло довше,
Дивися довго-довго, памятай його,
Нехай пала вогнем цим твоє серце.
Хай де не був , не забувай землі,
Де будніх проводив своїх,
Де виріс ти, і прадіди твої
Неси як память спогад ти про них.
Адже ми на 70 % із води,
Завжди в вогні є наші серця,
Постійно віє вітер в голові,
Всі інші 30 в нас це є земля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532657
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2014
автор: Женя Савчук