Я не пишу- вже лиш черкаю.
Щось глухо б"є мене в живіт...
Між чорних дум, не сплю, блукаю
І замість слів пустий, як небо, алфавіт...
Я вже не вірю, не чекаю.
Страх не дозволить більше. Ні!
Чи попадав хоч хтось до раю?
Читавши тексти істинні...
В душі лише самотній гул
Проміння сонця обрій з"їв.
Міркую, чи надійний то притул?
Чи можна там сховатися від "змій"?..
Хворію в позі ембріона,
На губах горять слова.
Немов отрута скорпіона!
Пече обличчя гіркая сльоза.
Не зрозуміти вам! Не дочитатись!
То чужий біль не вам і не для вас.
Не треба цих рядків торкатись...
Не таємниця, кращий лікар- час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532634
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2014
автор: Катерина Сокіл