Мене забули ямби і хореї,
Від мене відцуралися пісні.
Десь в океані,сидячи на реї,
Глузують рими,неслухи мої.
Кому від цього бунту стало краще? -
Кому завгодно,тільки не мені.
Неначе голий опинився в хащах,
Чи з голими руками на війні.
Це тип один командує парадом -
Ну просто труп живий - оксюморон.
Нехай потішиться - впіймаю гада -
Він в мене оживе,Наполеон.
З гіперболою дурня обвінчаю,
Навішаю метафор,як собак,
В памфлет якийсь із пасії запхаю -
Нехай з нудьги там скисне,неборак.
І знову все піде,немов по маслу,
А далі,будь що буде,всеодно,
Лиш довше б світло у вікні не гасло
І музи прилітали на вино.
Тут свиснув вітер штормовий по реях
І здуло рими з ними і мій сон...
Дивлюся - поруч ямби і хореї,
І рими, і смішний оксюморон.
Гіперболи розкішні, мов богині,
Синекдохи, епітетів гора,
Ідей та образів повненька скриня -
На два життя ще вистачить добра.
Я зрозумів що так мене злякало -
Боюся втратити свої скарби,
Бо й небо в зорях стане нецікаве -
Хоч руки опускай без боротьби...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532610
Рубрика:
дата надходження 26.10.2014
автор: Михайло Гончар