Чому твій подих байдужий, холодний?
Ти ж нібито всміхаєшся мені…
Мороз по шкірі, мов би пес голодний,
Вгризається… й зникає в далині.
Самотні хмари айсбергами плинуть,
На землю необачно гублять сніг…
А мрії квітами... між листям гинуть…
І десь далеко знову хтось… поліг.
Я не живу… немов вуглинка тлію…
Померзли крила в сивих небесах.
Душа цвіте допоки щиро мріє…
Вовками в серце рветься хижий страх.
Він виє, тисне брилою… шкребеться,
Кусає до болючих чорних ран…
Ще трішки… хвильку… скоро все минеться…
Ще не зруйнований надії храм!
25.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532465
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2014
автор: Marcepanivna