ОСІННІЙ СПОГАД

Світ  прокинувсь,мов  дитина  й  сонце  весело  заграло.
Ніжна  пісня  лебедина  над  землею  пролунала.  
Зустрілися  два  лебеді  на  воді  ще  із  рання,
Так  говорили  вони  ніжно  про  кохання.

Розправивши  крила,  полетіли  в  небо,  
Бо  ж  для  кохання  волі  треба.
Вже  осінь  завітала  у  мій  сад
 І  листячком  його  позолотила.
Нарешті,  довгожданний  листопад-
Той  час,  коли  я  тебе  зустріла.
Я  дивлюсь:на  наших  квітах  два  метелики  сидять.  
Вони,  напевно,  тепле  літо  згадують  і  гомонять.
Який  дует  чудовий  склався,
Хоч  той  полетів,  а  той  зостався.  
Ось  так  і  ми  колись  з  тобою
 Ділили  радість  із  журбою.
Та  осінь  для  нас  була  часом  кохання,
Блиском  очей,  смаком  бажання.  
Оті  метелики,  отой  дует  осінній  
Нагадали  мені  про  нас.  
Про  ті  дні  у  жалю,  в  голосінні,  
Про  щасливо  проведений  час...
Так  і  ми  з  тобою  могли  б  бути  двоє.
Та,  на  жаль,  не  судилось,  
Значить  така  наша  доля.
Напевно,  все  оце  мені  приснилось:  
Метелики,  луг,  зелена  трава...
До  мене  більш  ходить  не  треба.  
Не  треба  квіти  приносити.  
Бо  хіба  є  якась  потреба?  
Ти  ж  знаєш,  що  не  вмію  я  любити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532188
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Наталія Рай**