Чужими стають повільно

Чужими  стають  повільно
…щось  ніби  тримає...наче…
Меленькі  убогі  фільми
За  кадрами  винами  плачуть.

Далекими  роблять  нас  люди.
Вони  ж  бо  самі  недалекі!
Спочатку  вриваються  в  груди,
А  потім  на  лівер  легені.

Не  сірі  обличчя  лякають,
Не  чорне  волосся  чи  очі  –
Байдужості  скло  займає
Бажання  –  і  я  не  хочу!

І  ковдра  чомусь  кусає,
І  чай,  як  завжди,  гарячий.
І  відчай,  і  сум  обіймає.
…щось  ніби  тримає...наче…  

2013р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532044
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2014
автор: Ганнуся Дудник