Над краєм розноситься спів солов'я.
Вслухайся в печальні слова.
Ця пісня надії і смутку - твоя.
Ця мова... Ця мова - жива.
Як дума, проспівана голосом рік,
Словами осінніх дощів.
Вкарбована в серце назавжди, навік,
Торкаюча струни душі.
Щось вітер надвечір шепоче в блакить.
Тріпочуться крони осик.
І тиша в повітрі ледь чутно дзвенить
В маленьких краплинах роси.
Це слово волошок у житніх полях.
Це слово зимових снігів.
Тернистий, єдиний непройдений шлях.
І гомін далеких віків.
Розпалюй у серці гарячий вогонь.
Вслухайся у вічні слова.
Це мова землі і народу твого.
Ця мова... Ця мова - жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531909
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.10.2014
автор: Вітрова Доця