Плаче красуня осінь , падають сльози, розбиваються на друзки об асфальт ,
Вітер тріпоче золоте її волосся, розійшовся вурдалака не на жарт,
Крутить листя в небеснім обійсті, кидає під ноги, тільки й чується шарп, шарп...
Погадай мені сивий дідуган, розкинь колоду віялом із єгипетських карт...
Не нагонь, не нагонь вітру хмар, я хочу відчути в душі жар від осінніх чар,
Намилуватися, мов в останній раз ,розкішшю мальовничих і неповторних фарб,
Доторкнутись вустами до калинових кетягів- ватр, випити гіркий нектар,
Вдихнути феміам полів, гаїв...Зцілитися від зневіри...То наймудріший скарб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531900
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.10.2014
автор: Макієвська Наталія Є.