Злизує злива до цурочки
Вогких творінь палітурочки...
Тисне на груди сіре
Небо чуже і щире.
Гомін дворів-бувалців
Тішить самотності бранців.
Варто спитати Неба -
Тисне, бо хоче чи треба?
Перших коліс колотнеча
Стишена, майже, стареча...
Небо, на лезі мовчання,
Ріже крихкі запитання.
Стріхи цілують оману
Неговіркого туману...
Горлом ворон сміється
Пляма, що Небом зветься.
Зморшками сонних вулиць
Нудиться холод-прибулець.
І заодно... Чи зумисне?
Небо манірне тисне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531881
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 23.10.2014
автор: Бариловська