***

Мене  розбудило  осіннє  сонечко,
Таке  ще  тепле  і  приємне.  
Зазирнула  любов  у  віконечко,  
Вірна,  щира  і  взаємна.

Хіба  можна  так  любити  день  осінній,
Щоб  забути  про  всі  клопоти  земні,
Щоб  забути  про  усе  на  світі  
І  гадать,  що  ти  єдина  на  землі.
Цей  день  для  тебе  раєм  є  сьогодні,
Цей  ранок  не  такий,  як  були  всі.
Ще  один  день  –  подарунок  Господній…
Тепер  і  справді  ти  одна  у  цім  житті.
Та  мить  прийшла,  і  все  минуло,
І  знову  люди,  знову  суєта.
Про  думку  ту  ти  вмить  забула,
Бо  коли  є  люди,  то  ти  вже  не  сама.  
А  завтра  буде  інший  день,
І  ранок  інший,  не  такий  уже.
Птахи  співатимуть  нових  пісень,
Й  для  тебе  все  буде  нове.
І  знову  ти,  прокинувшись  від  сну,
Будеш  глядіти  у  віконце.  
Хай  світ  любить  тебе  одну
Доти,  поки  не  зійде  сонце.
А  потім  знову  люди,  люди,
Їх  мільярди,  сотні  їх.
Тебе  єдиної  ніколи  не  буде,
Бо  ти  і  є  одна  із  них.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531747
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: Наталія Рай**