Зранку, коли світ ще тільки пробує
Відкрити повіки і побачити перші промені сонця,
Ти ставиш чайник і тихо цілуючи ідеш на роботу.
Цей день уже неповторний і ця осінь по-своєму ніжно-багряна.
Кохаю, осінню пору, цей ранок і смак тої кави,
Що трішки гірчить на вустах та лиш смак кориці
і руки, що тепло торкаються серця на згадку залишу.
Букет, що у вазі коричнево-чорного кольору,
Що хтось випадково забув на лавці де ми зустрічались
Стоїть уже цілий вік в моїх спогадах.
А фото де ми ще не знаючи віримо в щастя,
І завтра про це ми нікому не скажемо.
Я вірю в маленькі дива і інколи навіть в великі.
Хоч люди бувають ідуть, сліди у душі не безликі
І все що ця осінь несе до нашого дому прийде,
Бо щастя такий аромат, його не забути ніде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531656
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: Ivanna Tymoschuk