апатія.моя мила апатія
сьогодні з тобою вип*ємо
трохи червоного
щоб на душі(чи що там у нас)
було не так терпко і міцно
заклеєні очі
кишені повні сердець і згадок
про те чого не було
апатія.моя мила апатія
не залишай,ти ж знаєш чому
я одна проти всіх
без тебе просто не вистою
за те нас чекають сірі будні
і осінні вітри
вони мене звуть Звичною
хоча.ні.я мабуть просто
стаю вже комічною...
а може і зовсім космічною
не знаю.звуся як хочеться
дивлюсь по ситyації.(ситуації дивні бувають)
слухаю голоси в голові
це знак того що треба кидати
звички дурні і пиячити
осіння депресія-це не причина,
депресій тут хоч завались
одна на одній.живуть,ростять діток
будують будинки,йдуть на війну
згадки не притуплюються градусом
а навпаки,гостять свої кінці тупі і
з новими силами б*ються крізь груди
....
одна фраза Малковича.одна:
заплач так,щоб мені сподобалось
любий Маклович.плачу.але ти не бачиш
може відчуваєш як збірка твоя
лежить у мене на голові
я вчуся ходити.з прямою спиною
по новому.з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531601
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 21.10.2014
автор: Звична