Не плач, Батьківщино, - ридай -
Кістлява збирає данину,
Біда оповила Єдину,
Став пеклом оспіваний рай.
Не плач, Україно, - ридай
За тими, що прагнули зміни.
У єдності доля країни,
Де поглядів цілий розмай.
Літають у небі круки,
Шматками рвуть м’ясо із плоті,
Оті, що клялись у турботі,
І дружбі братів навіки.
Стерв’ятників власних гніздо
Ми вперто роками шукаєм,
Напевно, себе зневажаєм –
Самі ж збудували його.
Не плач, Батьківщино, - ридай -
Довкола одне беззаконня:
Політики, наче спросоння,
Насипали солі нам в чай.
А спраглий до зміни народ
Ковтками надію хапає,
Сіль рани душі випікає –
Душа влаштувала бойкот.
Не слухає розум чуття:
Ні смаку, ні запаху гнилі;
При владі – це значить при ділі,
При ділі - нема каяття.
Щоб солодше стало – ось мед.
Мед з сіллю – це ж просто огидно,
Та став такий смак нам вже рідним.
Ховають рецепту секрет.
Не плач, Батьківщино, молю!
Бо плачу я разом з Тобою.
У серці гіркою сльозою
Не змию я слова "ЛЮБЛЮ"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531531
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2014
автор: Серафима Пант