Красивий і пихатий гладіолус
З-під віт горіха гордо поглядає.
А я, здається, чую його голос:
Холодний, зверхній і чужий. Згоряє
Моє лице від сорому і жару
Я шепочу: Не треба, не дивись
Хіба ж моя вина, що ти не в парі,
Що став мечем ніжно-зелений лист?
Що ти сховав прекрасну свою душу
І загорнув у білі пелюстки?
Хіба ж це я розплачуватись мушу
За біль твою й печаль? І за гріхи?..
Враз викоханий мною гладіолус
Розправив квіти й ніжно так кивнув…
Я доторкнулась і змінила голос:
-Прости, про все подбаю, ти – квітуй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531417
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2014
автор: Neteka