І що розказує той дощ,
Що мимоволі осінь проводжає.
Він у неї же влюбився,
І постійно догоджає.
Він вночі і в день приходить,
І свою душу виливає їй.
Між алеями, садами бродить,
Виконуючи для неї сотні мрій.
Він не разу не гримне у небі,
Лиш в тиші щось шепоче.
І при будь якій потребі,
На її голос прибіжить охоче.
Буває, що кудись зникає,
І Сонячні дарить дні.
Та ледве проживає,
Часи розлучень- нудні.
Він любить над усе її,
Хоча північний вітер розлучає.
Він ніколи не втратить надії,
Що вона все ж його покохає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531316
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2014
автор: 333