Без права на життя

Я  бачила  якось  у  сні,
Чомусь  здалося  так  мені,
Як  океани  сліз  гірких,
Таких  солоних  і  терпких
Від  матерів,  жінок,  дітей,
Проводили  у  путь  людей.
Солдатів  ті  що  йшли  в  АТО,
А  там  усе  як  у  лото.
Вертнеться    хтось,
А  хтось  і  ні
І  стало  гірко  так  мені
За  тих  батьків  ,  синів    людських,
Які  ідуть.  Й  надії  в  них,
Що  повернуться,  як  герої,
Та  не  втечеш  від  долі  злої,
Яку  готовила  вона.
Лиха  і  зла,  людська  війна.
Жадоба  просто  наживитись.
Без  болю  ,як  на  це  дивитись?!
На  цю  брехню,  що  йде  в  екрані?!
Приховані  усі  там  дані...
Висвітлюються  так  події,
Щоб  залишати  нам  надії.
Яких  не  може  навіть  бути.
Як  матерям  це  все  збагнути?
Що  син,  який  так  посміхався
В  землі  серій  вже  поховався?
Що  діти,  ще  не  народились
Вже  сиротами  залишились.
Як  пояснити  все  це  як???
Одним  лиш  словом  -  "Це  бардак!"
У  владі  у  серцях  людських,
Що  хочуть  влади…  Біль  не  стих...
А  тільки  злість  в  серцях,  як  буря.
Та  що  та  влада,  що  за  уряд,
Який  веде  на  вірну  смерть?
Без  права  на  життя  тепер!!!
Як  можна  так  скажи  нам  Боже?
Що  нам  в  житті  так  допоможе?
Якщо  не  ТИ  ?  Прошу  ,  почуй!!!
І  долю  гарну  підготуй!



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531263
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 20.10.2014
автор: Маріанна Мисян