[color="#0055ff"][i]Приречений шукати навкруги
притоки для зґвалтованих надій
і з першим подихом розмерзлої землі,
коли…
Коли, хоч і поволі,
хоч ледь, ледь,
зневірене кохання прогріває
минуле…
Все,що було зневір’ям навпаки,
коли, як най останні жебраки,
і ми благали цяточку привілля.
Та, не кохалося,
Хоч ріж мене…
Хоч з’їж.
[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531199
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.10.2014
автор: Ицхак Скородинский