Гаряче, чуєте, гаряче!
Не ідіть,
Куди щастя боялось відчалити,
Куди доля, у сонцях обпалена,
Не прийшла обпектись.
Сонечко! Сонечка множаться
І болять
Так, що серце вже прагне до холоду,
Так, що небо розжарене, стомлене
Розсипається в снах.
На пір'їнки,
На німби,
На тоги
Вже забутих малих янголят
Видно розпач розпечених п'ят
І на небо крізь пекло дорогу
По життю розіслали криваві
Килими благородних думок,
Ніби з нервів,
прожилок,
кісток.
І за стіл сіли випити кави.
Хочеться, знаєте, хочеться
Жити мить
І хвилину, щоб вирости зодчими
Мир та спокій на Землю наврочити
Атом більш не болить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530996
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2014
автор: Siya