Холодний потиск рук могутніх,
стискання часових орбіт,
і хвилювання незабутні,
немов від тіла Пірамід.
Минає рік, минають сльози,
і холод випитих страждань.
Бувайте, любі Берліози
моїх містичних сподівань.
Ви вже минули, ви в минулім.
Вітаю! Рік новий іде!
Хай буде сонце із каструлі
(ой ні, його ж пацюк знайде!?)
Вітаю світ дві тищі вісім!
Ми знову разом, як колись!
В єднанні душ, ментальних вісей,
і тіл, що радісно сплелись.
Хай час несеться, мов скажений,
і лупить скелю в небуття,
ми теж не гірш, мов навіжені,
вітаємо прихід життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53096
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.01.2008
автор: Дмитро