Прохолодними осінніми вечорами
За чашкою гарячого чаю
Закутавшись у теплу ковдру
Поступово поринаєш у світ мрій.
Згадуєш про минулі надії.
Про те, що здійснилося
А для чого ще не прийшла
Потрібна година.
Ось до рук потрапив зошит із записами
Це мій щоденник.
Як добре, що я мала такий щоденник.
Зараз дуже цікаво читати
Записи кількарічної давності.
Цікаво згадати, що було,
А головне, що я відчувала
У той чи інший проміжок часу.
Як багато змінилося
А головне як змінилася я сама.
Ніби зовсім різні люди
Ніби то була не я.
Колись мені дуже хотілося
втекти від всього світу
Колись мені і жити не дуже хотілося
Різне було…
Натрапила на знайомі рядочки…
Як я хотіла познімати всі деталі
Із життя…
Залишити лиш головне…
Інколи хочеться, просто побути наодинці
Хочеться почути свій внутрішній світ
І день за днем, ніби все чудово
Але проходить в пошуках себе самої
Все змінюється…
Життя іде і ми не вічні.
І вже на дні лише краплини чаю
А попереду безцінна ніч
Наших незабутніх мрій.
Як добре, що залишилися у пам’яті
Наші дні…
Наше минуле
Щоб оцінити і подумати
Як і куди рухатися далі.
Адже ми не вічні
Після нас прийдуть інші
І теж творитимуть життя
Творитимуть нову історію.
За вікном глибока ніч
На годиннику пізня година
А в чашці уже давно допитий чай…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530895
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2014
автор: Samolichenko Svitlana