Кохав уперше, як лиш міг,
Зненацька так звалилось,
Мов серед літа білий сніг,
Таке у сні не снилось.
Куди не йшов, всюди вона,
Стоїть перед очима,
Картина та скажу сумна,
Йому вона єдина.
А в неї є вже чоловік,
Та двійко діточок,
Тягар щодень він все волік,
Мов воду в ступі товк.
Кругом її сліди були,
Куди б він не подавсь,
Згоряв щодень від самоти,
Не в ту геть закохавсь.
antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/829-kokhav-upershe.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2014
автор: Антоніна Грицаюк