[i]Відпалало, серце, листям золотим,
У осені, вже на срібних скронях...
Відлетіла, мрія, наче сивий дим,
Не втрималася, в моїх, долонях...
Як обпекла, сіллю, вогняна сльоза,
Смутком, душу, мою оповила...
Весь холод, віддала, ранкова роса́,
Зима, снігом, в серці постелила...
І лише срібний щем, мій гість, незванний,
Увійшов, стрімко в золоті ці дні...
Колись, я вже був, Осінню, коханий,
Колись, палало серце, мов вогні...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530672
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.10.2014
автор: Валерій Кець