Відболіла смутком, осінню душа,
Відпалало золото осінне...
Відлетіло до останнього вірша,
Те твоє, кохання швидко-плинне...
Промайнулла, сну хвилина остання,
Вранці, з вітром в небо відлетівши...
Не сказавши ні слова на прощання,
Пішла з життя, двері зачинивши...
Скувала, серце зимня смутку, крига,
Холодом витіснивши все тепло...
І догоріла між нами інтрига,
Щем лягає в душу, мов дощ на скло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530561
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2014
автор: Валерій Кець