Я танула в руках твоїх, мов сніг,
В очах тонула, наче в окені.
І досі, я не знаю, як ти міг,
Завдать мені такі глибокі рани?
Жила тобою я, і день і ніч,
Тобою всі думки мої повиті,
З тобою поруч йшла я, пліч-о-пліч,
Для мене був найкращий ти у світі.
І я тепер не знаю, як забути?
Твої слова, й твої солодкі губи.
І досі, хочу я все повернути,
Хоч знаю, як раніше вже не буде.
Та все ж, тебе я хочу повернути,
І знову бути зайчиком твоїм.
І все погане, що було забути
І щоб зі мною був, і був лише моїм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530436
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2014
автор: Людмила Потапенко