Дощ всю ніч не вщухав, торохтів підвіконням,
А на ранок затих, десь за обрії зник,
Чи лишився в барвистому листі камінням -
Діамантом, в оправі із крон золотих.......
......................................................................
Подарунком Красуні, шо пензликом вміло,
Розписала довкілля у вохру́ й у пурпу́р,
Лиш краплину смарагдів лишити зуміла -
То тополі в убранстві, мов царівна Будур.
Та вже сепії трішки лягло килимами
І зі склярусу річка одягла вранці шаль...
........................................................................
Серце щемом щемить,бо прощається з нами,
Літом бабиним ,Осінь, вирушаючи вдаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530356
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.10.2014
автор: @NN@