Осінь светрика наділа
Із туману й сірих хмар,
З павутиння шарфик звила…
Він додасть легенький шарм.
Стала ніжна, романтична
В сірім светрику м’якім,
В цім вбранні вона незвична,
Не така, як в золотім.
Мила, юна і тендітна
Каву п’є серед лісів,
Мов би птаха перелітна,
Скрізь вона, як переспів.
Осінь – мрійниця, дивачка,
Ходить боса по землі,
Поруч з нею дощ-собачка
Весь закутаний в імлі.
Я люблю її такою –
Вона слухає Бітлів...
Вчарувала світ собою,
Від кохання й клен зомлів.
16.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530338
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2014
автор: Marcepanivna