відчуття неземного,
блаженного,
чогось хорошого...
малознайомі ми,
проте дуже схожі...
і доторки рук такі ніжні,
і погляди наші наскрізні
пронизують тіло і душу.
піддатись спокусі ми мусим!
не зробивши цього,
ми скоїмо злочин!
як не проти когось ,
так хоча б і проти себе!
твої уста мені долю пророчать
з кимось іншим,
з будь з ким ,окрім тебе....
і от сплелися ми у поцілунку,
заплутались в його тенетах.
твої уста уже нічого не пророчать-
вони тепер в полоні в мене!
і щоб там не писалося в законах,
кохання - це є почуття!
для нього не існують рамки і кордони,
якщо вже воно є-
ніяка його сила не здола!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530257
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2014
автор: Л_і_л_і_