Каламбур

я  не  вмію  читати  думки
і  люблю  коли  кажуть  прямо.
навіть  якщо  боляче  і  зухвало,  
та  завжди  краще  знати  правду
бо  так  склалося,  що  не  вічні  ми  таки

нам  постійно  риють  ями  
між  зітхань  і  дурних  пробачень
коли  розминулися  вже  всі  літаки
надзвичайно  дорогі  квитки,  нам  дешеві  драми  
не  замінять  важливих  побачень

у  буденні  дні  летимо
як  осіннє  листя  -  зриваємось  з  дерев
остання  зупинка.  кава-латте  -  мчимо
і  за  вітром,  через  "важливі"  калюжі  слів  -  бар'єр
а  до  істини  ще  о-го-го....

бо  незакінчені  справи,  як  ми
без  ствердних  речень  і  обіцянок
іноді  залиті  нікчемними  прісними  слізьми
безпорадні  і  кволі  як  повії  з  автостоянок,
такі  завжди  встигають  втекти.

я  ж  не  вмію  писати  вірші
недоречно  вставляю  позичені  фрази
так  незручно  і  неохоче  переходжу  на  близьке  "ти"
і  хотілося  б  швидше.  та  не  все  одразу
а  до  того  часу  ти  вже  встигаєш  піти

коли  давно  забутий  авіарейс
дає  можливість  летіти  -  як  на  згадку
взяти  квиток  в  одну  сторону,  
шукаючи  знайомих  очей,  
буде  як  найдоречніше  їх  впізнати  в  зоні  посадки.....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530224
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 16.10.2014
автор: тепла осінь