[i][/i]Таке враження наче все от от стане зрозумілим та це лиш на мить…
Часто не признаючись собі чого потребую, я приховую це глибоко в душі, закриваю очі на те, що мене хвилює причиняючи біль…
Біль вона буває різна - фізична або душевна. На данному етапі я отримую душевну… З нею важче боротись, запокопувати і в той же час леліти, аби знов не наробити дурниць…
Здається, що коли ти посміхаєшся це означає - у тебе все гаразд.. Але знову ж таки, це обман, спроба буду щасливою незважаючи ні на що. Та лиш одиниці спробують знайти тебе, розібратись у всьому , допомогти і зрозуміти…
Легко тримати в собі щастя, ділитись з іншими але тим самим важко стримати гнів або розчарування від того що ти не отримуєш, миритись зі словами – потім, завтра та все буде добре, лиш почекай.. Настає момент коли не хочеться вже ні чути, ні потребувати, просто встати і піти, подалі від пустих балачок....
Сум, манить мене…Страх підводить до межі… Не надаючи цьому особливої уваги я просто йду далі, шукаю шлях як обійти лабіринти побудовані мною ж … Стриманість дає мені можливість віднайти щось нове в собі, відкрити надію у щось справді сильне..
Почуття які вирують у мені глибоко в серці, я їм даю волю та змушена тримати на привязі, бо знаю що станеться коли вони зірвуться, тоді вже не буде страху все втратити тоді все зникне…
Я рухатимусь далі, нехай це буде приводом довести що я сильна, або ж віднайти ті сили які щоранку дають мені невтомну жагу до нових звершень,…
Я Не люблю буденності у відносинах, це ховає наші почуття і не дає нам можливості показати хто ми насправді і на що здатні. Тому прагну завжди чогось нового хоч це досить складно, та можливо якщо захотіти..
Ми живемо лиш один раз, так давайте жити так як ніхто б і не мріяв!
Спробуй як я, досить сидіти склавши руки, щораз коли ми майже у цілі до якої так довго йшли, ми здаємось. Так досить вже мовчати коли варто казати, Досить кричати якщо тебе не чують через байдужість і неправельно вибраних друзів чи коханих, хто як не ти сам куєш своє щастя. Давай йти вперед, я впевнено зачиняю двері у минуле і йду в майбутнє. Щоб там не було я спробую подолати все що зготувала нам доля, тож спробуй і ти, Спробуй змінити себе і можливо саме ти зміниш світ, адже хто як не ми. Спробуй хоч раз, і я впевнена ти не пожалкуєш….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530200
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Olenka