Навколо рясно впав червлений щем,
Бриніло так благально: „Тиша, спокій...“
Землі оце упитися б дощем,
Немов коханням жінці одинокій.
Пірнути потім у пухкий туман,
І паморозь вже не застудить коси…
…Та, Господи де взяти той дурман,
Щоб змити з пам’яті криваві роси?..
А як на світі Божому нам жить,
Коли той Каїн каяття не знає?
Чи скоро прийде та жадана мить,
Як тиша й спокій запанує в краї?
Віками з Господом народ іде,
Жагу до волі взявши за знамено.
Яке майбутнє Україну жде?
Чи Авелів хто знає поіменно?..
Навколо рясно впав червлений щем…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530196
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Копачівна