Обличь знайомих рівно пів
А рідних й обриси втрачаю
І не бракує зовсім слів
Лишень цей світ поволі забуваю
Коти довкола хочуть їсти
Чорти захтіли знов води
Кроти не знають, де їм сісти
Кати змивають знов свої сліди
… і лиш на пів ось ця знайома
В червоній сукні при неділі
І не лякає її втома
У цім не вдячнім власне в дії
Ось тим очам усім, що пролітають
Думки змарнілі мереживом прядуть
Таких в червоному й в на пів та й чистім тілі
У день з вогнем у цілім світі кілька сот лишень знайдуть
Жертовність й віра
Й тішить серце її постава і шляхи
Душа прозора, хоч давно уже й не ціла
Вже тисячі забили там цвяхи
… а рідні, рідні . Чом ви так далеченько?
Та ж знаю відповідь і скоро буду поруч вас
Обійму щиро й втішуся тихенько
Бо не здоланні є лиш почуття і час
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530151
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Андре Ільєн*