коли слів недостатньо, а сказати все таки хочеш
коли холодно в твому місті чи то від тебе, чи то від осені
коли третій день від втрати голосу ти не говориш - шепочеш
бо голос зникає. і він зникає. босими
ногами ступаєш по вогкій ще не зовсім промерзлій землі
і кожен твій крок віддається стократною силою
болем в серці. і ти на важкому буденному тлі
так хотіла йому і для нього бути красивою
і поки він наче тобі і тебе обіймає
за спиною горять мости від його пустослів'я
не шукай в ньому серця - його вже давно там немає
тож нехай в свої сильні руки бере руків'я
шаблі чи шпаги. і ним пронизує повністю
тебе, наче цвяхом по ребрах, тебе повноводну
тебе, без будь-яких докорів псевдо совісті
він буде мучити так, як не мучив жодну
то його чоловіча мудрість. його любов
ти йому Валилон і його ж висячі сади
не чекай поки стане пізно, не складай молитов
і не обертаючись
йди
Помаранчева дівчинка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530108
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Помаранчева дівчинка