Я ходила небом босоніж,
Розчавила луну золоту,
Вкрала зір собі у долоні,
Вбила мрію свою ще руду.
Скуштувала смородину стелі,
В неї краю нема і кінця.
Розлила по стіні акварелі,
Їй яскраве усе до лиця.
Впала в подушку рідну так
глухо,
Затонула в морях теплих
ковдр.
Сон шептав мені тихо на вухо
Потаємних дверей у ніч код.
Я б пірнула у неї навіки,
Обійняв би за плечі хоч
затишок,
Щоби синь темна впала у віки,
А я б спала життя свого
залишок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530081
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Поправка Юлія