Якось я, вийшов в лісі на поляну
Де краєвид не мовби у ві сні
І там зустрів я дівчину кохану
Яка давно припала до душі.
Поглянув я на буки ті крислаті,
Смереки , що розкинули гілля.
І вирішив тоді я їй сказати,
Що вже давно кохав її здаля.
Там падав водоспад з поміж каміння,
Розбризкуючи крапельки води,
В очах її побачив розуміння
І вирішив , що треба підійти.
З дерев спадали роси променисті
На трави , що духм*яно так цвіли.
Вона стояла в водянім намисті ,
А я боявся ,що це тільки сни.
Біжить вода в краї якісь далекі,
Береза й явір гіллями сплелись.
А ми у двох стояли мов лелеки
Й в коханні одне одному клялись.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530060
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Іван Мотрюк