І впало дерево у сні,
А серце зранку стрепенулось:
- Що, як біда?! Чим відвести? -
Думки, мов шквалом, промайнули.
Як відвернути ту біду,
Що, може, пророкує небо?!
І в чому захист я знайду
Чи що зробити мені треба?
Не відвернути від себе
Все, що собі накрокували -
Все добре, а також все зле,
Що склали справами, думками.
Та й часу нам не обминуть
З його невпинними кроками.
Події в часі йдуть і йдуть,
Наче всміхаючись над нами.
Сторінки нашого життя
Гортають хутко дні і ночі -
Від небуття до забуття...
А ми так втриматися хочем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530046
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Наталя Артеменко