Ось я і тут.
Ти так довго на мене чекало,
Маленьке-велике серце…
Хто іще так за тебе б’ється,
Бився чи буде битися,
Крім мене й забутих султанів?!
Сумнів розсіюється між нами,
Засихаючи у ґрунтах-у думках…
Але що мені, далеке-до болю знайоме місто?
Карі очі і не таку тугу вмістять!
Вітер з моря до мене вісті несе…
І тому я не здаюся.
Ось я, тут! Тож не ховай лице…
Я так довго чекала цієї зустрічі…
Шлях у душу в’ється крізь твої вулиці,
Крізь твої тепло-холодні пристані…
І я прокидаюся.
Іще мить відчуваю в руках ключі
До тебе-до істини.
Знов беру у руки слова-мечі
І борюся за тебе.
Знаєш, місто,
Щось у тобі живе таке,
Що навіть небо
Дає моєму маленькому-великому серцю
За тебе-від тебе
Битися,
Аби знову зустрітися
Уві сні.
Скільки туги
Ці
Карі очі
Вмістять?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529903
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2014
автор: Sandra CurlyWurly