Жовтень усміхнувся напрощання.
День погас, і вечір догорів.
Одягає чорне одіяння
веселкова гама кольорів.
Чумакує осінь до упаду.
Устеляє жовті килими
стежкою під ноги листопаду,
щоб дійти до білої зими.
Укриває омофор Покрови
шати недосяжні палачу.
І ридає Діва. І до кро́ві
закусила губи від плачу.
О, Пречиста, що ти подаруєш
воякам на вічному посту?
Може спиниш кулю на льоту?
Поки ти висотами мандруєш,
чи побачиш їх і чи почуєш,
хто узяв останню висоту?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529849
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 14.10.2014
автор: I.Teрен