У темній кімнаті, лиш свічка горить,
І я біля неї, втомившись,
Стояв, тут побачив, як постать сидить,
В кутку, на стільці похилившись,
«Хто ти? Як потрапив сьогодні в мій дім?
Чужий ти мені, невідомий»,
Але в силуеті його мовчазнім,
Побачив я погляд знайомий.
«Я той, що сидить у твоїй голові,
І кожної ночі шепоче,
Добра і кохання немає в мені,
І серце моє не тріпоче,
Я привид, що злом, душу п’ю до кінця,
Примара, яку не здолати,
І з тебе я вип’ю до каплі до дна,
Усе, що зумію забрати.
Мене кормить ненависть, підлість і зло,
І кожен твій вчинок чи дія,
Яка не несе в цьому світі добро,
Для мене святкова подія,
І довго життя своє я проживу,
Тобі, мене, не зупинити,
Як десь, щось лихе, я одразу прийду,
І буду сміятись й радіти.»
На нього поглянув, без страху й жалю,
«Ну раз ти в мені опинився,
Скоріше за все, я тебе і уб’ю,
Буває, разок уступився,
Так, що ж, все життя вже, потрібно мені,
Кормити гріхами страхіття?
На десять замків я закрию в собі,
Усі ці небесні жахіття.
Від мене обіду собі не чекай,
Я підлістю жити не буду,
І зло вже в мені не живе, пам’ятай,
Прощай, я тебе не забуду,
Я буду вовік пам’ятати про те,
Що кожен мій вчинок чи дія,
Яка у цей світ доброти не несе,
Для чорта святкова подія!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529835
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2014
автор: Янкевич Віктор