І люди, як птахи

Заплуталося  павутиння
В  безлистих,  сухих  гілочках,
Кружляє  у  небі  осіннім
Самотній,  розгублений  птах.

Так  сумно  йому  й  одиноко  -
Все  ближче  і  ближче  зима.
Розлука  буває  жорстока,
Від  неї  спасіння  нема:

У  теплі  краї  подалися
За  звичкою  друзі  його,
А  він,  як  завжди,  залишився
Чекати  весіннє  тепло.

І  люди  на  птАхів  так  схожі  -
Шукають  тепла  в  чужині.
А  потім  повернуться..,  може,
Та  будуть  і  вдома  чужі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529800
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2014
автор: Радченко