Твої недопалки хтось втопче в брудний, талий сніг.
Через місяць буквально про тебе забуде весь світ.
Для когось колись ти був найрідніший з усіх чоловік,
А тепер не знаєш де прихилитись у цю кляту ніч.
Твої скупі сльози вберуть у себе вовняні шарфи,
Картату сорочку зніматиме третя за тиждень повія.
У цьому весь ти — рубати з плеча й палити мости.
А потім шльондри, дим, алкоголь, і тупа ностальгія.
Тобі нема куди прихилитись. Всьому світу чужий.
Мотель — оселя твоя, а друзі — смердючі п'яниці.
В свої двадцять дев'ять ти вже потворно старий.
І хочеш лише одного — поцілунок останній рушниці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529734
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2014
автор: Олька Оленька