Трішки снів між твóїх крил,
Трохи ніжного тепла
Посмішок небесних, рук…
Я в тобі себе відкрив,
В снах торкаючись чола,
Серця лиш відчувши стук…
Мов фонтани, ллються мрії
Побережжями думок.
Ллються ріки та моря
В синій океан надії…
І на березі я змок:
Все ж, яка з цих хвиль моя?..
Трішки слів в її вустах –
І кров потече до жил,
Линуть сни в пустельний сум...
Трішки Сонця в цих містах –
І я знову вмить ожив,
Бо в очах її мій струм.
ДТХ
13.10.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529588
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2014
автор: Микита Баян