Крихти, як має, свавільно спочили на кріслах.
В звичному стилі "поосторонь вовчих турбот".
Живши в правах та обов'язках трішечки стислих,
Чхали потужно на міцність лікерів та квот.
Бозя беріг тих малих від лаписьк пилосмока.
Клімат-контроль не гнітив хрумкотливії сни.
Потай від хатника, пса та буддиського ока,
Трутнем сиділи, діток не хтіли й весни.
Вабить під вечір затишком млявим кріселко-трон.
І навпростець сновигає по кріселку крихітка-клон.
Може і мулько, може і брудно, вмостилися ми.
Як символічно... І згинули крихти під крихтами...
Бо крихти - то ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529513
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.10.2014
автор: Бариловська