«Не повернеться вже до себе в хату,
і місце, де він був, його вже не пізнає»
Книга Йова
Милує пам’ять сни жовтогарячі
І потай ронить тишу
Спалах вій,
Віоли стогін віттям –
Осінь плаче,
Каштанно скапує у рінь.
Ця осінь рветься і ридає
Ранетним подихом в ріллю,
Зчорнілу землю відспіває
Той птах, що вже давно в раю.
Міліють мрії, відлітають
Спізнілим птахом у вирій,
Безмовним поглядом прощаю
Чиюсь пополотнілу тінь.
Молитви згусток –
Променем крізь хмари
Прорізав смуток-півпітьму.
Колись все вернеться, я знаю,
Та доля нас вже не впізнає,
Бо канем у зимову млу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529485
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2014
автор: ТОполинА