Кохана,
інколи мені здається,що я загублене дитя у цьому світі,
зерня посіяне не в ту землю.
Зорі схиляються наді мною виноградними гронами,
сонце торкається мене своїм промінням,
але я нічого не бачу,не відчуваю,не сприймаю,
бо загубився в собі самому.
Тобі ж потрібен чоловік,а не хлопчик:
мужчина з залізною волею,
тією,про яку ти говорила,
проектуючи наше спільне майбутнє.
Я перелітний птах,і насправді, мало що можу,
Ні на що окрім підлоти не спроможний!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2014
автор: Той,що воює з вітряками