Поцілунок без смаку
Між німими.
Ні, ми могли б із розмаху
Птахом, на повні груди, крила…
Але сухість думок восени,
Залишки мрії посічені
Десь літають над небом. Не ми
світлом осені були повінчані.
Комусь золотопади вечірні,
Прохолодні прогулянки містом –
Іншим дощ – сіроока примара
Кімната з подвійним дахом
тісно. Не пара.
Значить не пора?
По ранах рано поглядом водити…
У осені так мало є тепла,
Але й вона наважилась любити…
Люби і ти.
2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529131
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.10.2014
автор: Ганнуся Дудник