Вже не чекаю від життя нічого,
Голубить падолист у серці самоту.
І шкутильгає в осінь клишоного
Щербата мрія - наліталась досхочу.
І будить вітер на дуді в утробі,
В судилищі єство моє горить в вогні.
Криком кричала би у безвість пробі,
Якби вона почула - пута бо стальні.
Уп’ялись в душу та стискають тіло,
Свідомість ріжуть на шматки, буцім ножем.
Знайти б розраду, щоб переболіло,
І не виїдало безжалісно - живцем.
10.10.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2014
автор: Валентина Ланевич