Осінь плете із пожовклого листя сукенку.
Кожного дня все нового рядка додає.
Тратить природа, даровану травнем, зеленку.
Ну, а вона, панна осінь, пишніша стає.
Ловить руками листки і з землі підіймає,
Клена пурпур ліг у прядиво й липи жовтець.
Вітер б'є в бубон, звук вороном вгору злітає,
Листя зриває. А осінь кричить: "Молодець!"
Скоро сукенка сплететься, гілл́я оголиться.
Осінь поїде на бал, бо такий її вік.
Долю знайде там і буде усе, як годиться:
Цьомки, весілля, і... вересень- син через рік.
Я цей вірш бачу вальсом. :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528992
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)