На світі є біла калина,
що біло весною цвіте,
а є ще, а є ще калина,
яка ген у лузі росте.
Щороку вона зеленіє,
та цвітом не радує світ,
намарно у терні марніє
й рахує все: скільки ж їй літ?
З дитинства не вміла кохати,
від батька, від неньки втекла
та й вже не вернулась до хати –
у дикому лузі зросла.
Створено у 2002 році, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 69
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528932
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: Т. Василько