Поманила

За  вікном  лягає  нічка  темна
Місяць  сіє  зорі  в  небесах
Тиша  наступає  так  непевно
Туга  в  серці  б'ється,  наче  птах

Чом  безсонням  ніч  перев'язала,
Й  вкоротила  біг  буденних  днів?
Чим  мене  до  себе  прив'язала?
Чому  голос  твій,  неначе  спів?

Гомін  тихий  чутно  в  верболозі
Над  рікою  стелеться  туман
Ніч  тримає  землю  у  облозі
Насилаючи  п'янкий  дурман

Чи  не  ти,  як  привид,  поманила
В  глибину  без  дна  своїх  очей
І  навічно  душу  полонила
Весняною  ніжністю  ночей?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528915
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: AKM